Uk: У вузьких вуличках давнього Поділля у Києві жив Старий Іван.
En: In the narrow streets of old Podil in Kyiv lived Old Ivan.

Uk: Він був вчитель у місцевій школі.
En: He was a teacher at the local school.

Uk: Його ученька, маленька дівчинка на ім'я Оксана, була справжнім ознакою непосиди.
En: His student, a little girl named Oksana, was a true symbol of restlessness.

Uk: Вона була жвава, грайлива та завжди буридся у світ великих пригод.
En: She was lively, playful, and always yearned for great adventures.

Uk: Однак вимова слова "великий" завжди конфузила Оксану.
En: However, the pronunciation of the word "great" always confused Oksana.

Uk: Замість "великий" вона говорила "vechykyj", що на українській означає "сверблячий".
En: Instead of "великий" (veliky), she said "вечик" (vechykyj), which in Ukrainian means "itchy".

Uk: Це не тільки дратувало інших, а й часто викликало незручних ситуацій.
En: This not only annoyed others but also often led to awkward situations.

Uk: Кожен раз, коли вона говорила "vechykyj", усі збиралися, щоб послухати її гідний сміху вимову.
En: Every time she said "vechykyj," everyone would gather to hear her amusing pronunciation.

Uk: Побачивши це, добрий старий Іван вирішив допомогти Оксані з цією вимовною проблемою.
En: Seeing this, kind Old Ivan decided to help Oksana with her pronunciation problem.

Uk: Він знову і знову показував їй, як правильно вимовляти "великий".
En: He repeatedly showed her how to correctly pronounce "великий."

Uk: Іван сподівався, що Оксана осягне суть цього слова без хиб.
En: Ivan hoped that Oksana would grasp the essence of the word without error.

Uk: Однак, на його здивування, замість покращення, його виправлення тільки додавали впевненості у дівчинки.
En: However, to his surprise, instead of improvement, his corrections only added to the girl's confidence.

Uk: Одного дня, відчуваючи свою втому та розчарування, Іван сказав Оксані: "Оксано, ти завжди вимовляєш це слово неправильно.
En: One day, feeling weary and disappointed, Ivan said to Oksana, "Oksana, you always pronounce this word incorrectly.

Uk: Ти робиш нам усім боляче.
En: You are causing us all pain.

Uk: Почнемо знову.
En: Let's start again.

Uk: "Ве-ли-кий", не "vechykyj".
En: 'Ве-ли-кий' (ve-ly-kyi), not 'вечик' (vechykyj)."

Uk: Оксана подивилася на Івана своїми великими очима та відповіла: "Та я просто говорю великий, як весь великий світ, який мені сновидається".
En: Oksana looked at Ivan with her big eyes and replied, "But I simply say 'великий' (veliky) like the whole big world that I dream about."

Uk: Ці слова дійшли до серця Івана.
En: These words touched Ivan's heart.

Uk: Він зрозумів, що він намагався навчити Оксану не вимовляти слово, а відчувати його, як вона відчуває.
En: He understood that he had been trying to teach Oksana not just how to pronounce the word but to feel it as she felt.

Uk: Іван зрозумів, що для Оксани, світ був великим, величезним місцем для дослідження, розвитку та життя.
En: Ivan realized that for Oksana, the world was big, a vast place for exploration, growth, and life.

Uk: Для неї, світ був "vechykyj", великий, як вона його уявляла.
En: To her, the world was "vechykyj," big as she imagined it.

Uk: Тому, він просто посміхнувся та відмовився від своєї вчительської чаші.
En: Therefore, he simply smiled and let go of his teacher's cup.

Uk: Він зрозумів, що справжнє навчання відбувається, коли приймаєш світ та людей у ньому такими, які вони є.
En: He understood that true education happens when you accept the world and its people as they are.

Uk: Таким чином, Оксана і Іван продовжували свої уроки, об'єднані любов'ю до величезного та верблячого світу.
En: And so, Oksana and Ivan continued their lessons, united by their love for the immense and itchy world.